Себе як керівника, бачу і сприймаю по різному, будучи за фахом вчителем інформатики та математики, можу точно сказати, що є і така категорія – вчителі – лірики.   

 Школо моя! Радість моя! Невпізнанною зробили тебе роки, а ти в моїй пам'яті живеш такою, якою побачила уперше, в той далекий 1978 рік, коли ступила на твоє подвір'я ще дитиною. Ти живеш і житимеш завжди в серці як свідок мого дитинства та  неповторної юності.

  Незмінилась і ти за період мого навчання у Кам’янець – Подільському педагогічному інституті імені В.П.Затонського на фізико - математичному факультеті. Проходила педагогічну практику я в стінах рідної школи, навчаючи учнів математики та основ інформатики. Тоді я подивилась на школу іншим поглядом, поглядом майбутнього вчителя, впевненого в собі та своїх студентських знаннях. Але пройшли місяці.

 Можливо хтось з Вас закінчуючи інститут також прийшов в рідну школу? В школу, де все рідне, де кожен вчитель намагається тобі підказати, надати допомогу, підтримати у важку хвилину. Мої вчителі стали моїми колегами. І зустрілась я з проблемами молодого вчителя у період становлення – щоб сприймали мене вчителем не стільки учні, як  мої вчителі. Для цього потрібен був час, потрібно було змінюватись самій, і коли я поглянула на школу очима вчителя,  то зрозуміла, що все те, чого навчали в інституті на практиці застосовується дуже рідко. Таким чином почалось самонавчання та робота з великою кількістю додаткової та методичної літератури.                   

    Докладаючи чимало зусиль, щоб вирости у професіонала, мені вдалось завоювати авторитет тепер уже у своєму колективі, тому, коли в 1995 році мене призначають заступником директора з навчальної роботи я не була здивованою.  І життя забурлило. Вчителі, учні, уроки, заміни, розклади, методична робота, конкурси і ось в такій круговерті я працювала 10 років.

  Якщо думала, що це складно, то дуже помилялась, бо коли в  2005 році була призначена  директором школи, то зрозуміла, що я нічого не знаю. Харчування, котельня із старими трубами, з якої десь діваються куби води, списання  техніки, оприбуткування подарунків, опалення економити,  світло вимкнули, дах у аварійному стані, навчальна база завжди відстає від запитів суспільства в зв'язку з систематичною відсутністю грошей у бюджеті країни, карантин "звалює з ніг" дітей і дорослих, вікна які падають від того , що прогнили і багато – багато господарських питань  виявились для мене «терою інкогніто» - невідомою землею - і вчитися довелося знову.

Я навчалась в даній школи, проходила педагогічну практику, працювала вчителем, заступником, але кожен щабель мого життя приносив своє бачення життя школи.

  Щоб справитись з тими проблемами, які постали переді мною зі зміною статусу в колективі, я розпочала збирати інформацію про все, чого раніше не знала. Спілкувалась з вчителями, які мене навчали, вислуховувала їх побажання та  пропозиції, цікавилась думкою батьків та учнів.

Будь – яку інформацію, яку ми отримуємо, необхідно проаналізувати.  Будучи просто вчителем, не розуміла, чому до одних вчителів учні поспішають на уроки, а другий може провести урок лише після того, коли запросить на урок директора. Чому з вуст учня звучить: «Не цікаво», «Нудно», «Багато зайвого», а вчителі висувають свої контраргументи: «Не виховані», «Не вміють слухати», «Не готуються до уроків» і тільки за тісної співпраці з колегами, заступниками, учнівським колективом, батьківським  комітетом ми зробили глибокий аналіз різноманітної інформації і поставили перед собою першочергові завдання.

Не можна допустити того, щоб наші діти навчались в школі і перемерзали так, як ми, кілька десятків років тому,   щоб діти не знали що означає навчатись в кабінеті де висять штори і стоїть одна шафа, щоб діти не ходили на вулицю в туалет, оскільки це могло призвести до погіршення стану здоров’я учнів, а сьогодні щороку збільшуються кількість хворих учнів. Необхідно організувати роботу пошукових загонів, які б займалисть пошуком матеріалів для створенням музею школи. Учні не мали кімнати для відпочинку. Та багато інших організаційних питань.

 Моя мрія — створити таку школу, у якій учні хочуть учитися, розвивати свої індивідуальні можливості. Моя мрія — мати такого вчителя, який прагне набути високого професіоналізму, любить свою школу, учнів. Педагог має йти на роботу упевнено, з радістю, з бажанням працювати. А оскільки учні та вчите­лі — основні учасники навчально-виховного процесу, то левова час­тинка часу в роботі директора належить саме їм.

 Ми чуємо тривожні відомості із засобів масової інформації, бесід з батьками про поведінку наших дітей, і мимоволі прагнемо повернутись до традицій свого народу в плані виховання особистості духовно здорової, якщо не фізично. Тому було затверджено модель школи « Школа звичаїв та традицій».

 Звітуючи перед громадськістю села, завжди відмічаю, що з давніх-давен Школу поставили українці в один ряд із такими словами, що рівноцінні життю: мама, Україна, рідня, мова, Батьківщина. Як  Церква ростить віру в Бога, так Школа плекає розум і душу нації. Сьогодні думати про Україну означає думати про кожну особистість, про її успішність. Саме тому успішність школи - в успіхах її учнів, вчителів, у високій оцінці батьків, громадськості села і району. Вся Наша школа пронизана духом інтелекту і творчості, духом добра і людяності, що панує у Школі звичаїв та традицій.

Сьогодення школи вимагає вирішення не лише питань виховної роботи, а й навчальної. Ми, як вчителі зобов’язані навчити учнів отримувати знання та застосовувати їх на практиці, у повсякденному житті.  В рамках роботи над методичною проблемою « Підвищення ефективності та якості уроку як основної форми організації навчально-виховного процесу»  в школі впроваджується компетентнісно  орієнтований підхід в навчально – виховний процес, особистісно-орієнтовані та інформаційно-комунікаційні технології навчання. Це знайшло своє відображення у  роботі методичних об’єднань,  і в наслідках роботи педагогів з учнями, які засвідчують високий рівень самореалізації творчих здібностей і талантів школярів та вчителів: досягнення в районних предметних олімпіадах, конкурсі – захисті науково-дослідницьких робіт учнів, поетичних спробах школярів, участі їх у екологічних та творчих конкурсах.

 Як створити оазис, де хочеться працювати та вчитись при нестабільності економічних та соціально-політичних умов у державі?

Разом із колективом визнала стиль навчального закладу, морально-психологічний клімат у ньому, залучаю колектив, управлінську команду до творчої діяльності. Моє найвище бажання, як  управлінця – робота у злагодженій команді. Прислухаюся до порад, не боюсь довіряти людям, намагаюсь грамотно делегувати повноваження підлеглим, прагну вчасно помічати і відзначати внесок кожного у загальну справу.

Тому в перший рік перебування на посаді, переді мною стояло завдання побудувати газову котельню, газифікувати школу, побудувати надвірний та внутрішній туалет. Однак, чим більше питань я вирішувала, і намагалась вирішувати, тим більше їх з’являлось.

 В класних кімнатах вітер «гуляє» через прогнилі вікна, двері висять на поламаних завісах, стільці слугують учням з 1975 року, з моменту введення в експлуатацію школи. І з цими питаннями намагаємось справитись. Якщо відділ освіти допоміг придбати 21 пластикове вікно, то  батьки встановили по 11 класних кімнатах нові двері. Батьки учнів школи, спостерігаючи за роботою педагогічного колективу школи, по естетичному оформленню  шкільних коридорів не залишаються осторонь, та щорічно проводять поточні ремонти класних кімнат, займаються їх оформленням. І в вже в цьому навчальному році відділ освіти надав школі нових 8 учнівських парт для учнів 5 класу.

 За актом обстеження учнів школи лікарями  Чемеровецької центральної районної лікарні, в школі не має учнів, яким необхідно дієтичне харчування. Тому, дотримуючись традицій приготування українських став, повар школи згідно перспективного меню смачно готує комплексні обіди для учнів 1- 11 класів. Всі учні школи охоплені гарячим харчуванням. Вартість обіду складає на сьогоднішній день 1,20.  Вас дивує ціна, але я порахувала, що сьогодні на ці гроші можна купити, а в шкільній їдальні на дані гроші можна з’їсти гарячий суп , борщ, капусняк, кашу гречану, рисовий плов, горохове пюре, вареники, салат із свіжої моркви, столового буряка, свіжої капусти та компот із свіжих яблук, чай. Вартість такого комплексного обіду в одному із закладів громадського харчування коштує 25 гривень Бачимо невідповідність цін. За рахунок чого таке здешевлення?. За рахунок вирощеної продукції на пришкільній навчально дослідній ділянці, спонсорської допомоги батьків учнів та ПАТ «Оболонь». На всю дану продукцію санітарно-епідеміологічною службою видано сертифікати про якість продукції.

І наші діти віддячують нам за нашу працю в організації їх навчально – виховного процесу. Учні беруть активну участь в конкурсах «Найрозумніший», акції «Громадянин» та захисті робіт МАН.   В 2010 році учень школи став переможцем районного конкурсу «Найрозумніший». Два роки поспіль учні школи нагороджуються дипломом ІІ ступеня за участь в акції «Громадянин».

 Якщо в минулі роки лише один учень із школи ставав призером захисту наукових робіт МАН. то в цьому році із 4 учасників є 3 призових місця. Одна учениця буде захищати роботу на ІІ етапі

В цьому навчальному році вже є 12 призерів районних олімпіад, в порівнянні з минулими роками  8,11,9.

В школі організовано роботу пошукового загону  таким чином, що за 2010 рік в школі оформлено два музеї «Музей шкільного життя»  та «Музей українського побуту».  В 2011 році оформлено Зал Бойової Слави.

Не забувають учні звичаїв та традицій  українського народу по організації військово – патріотичного виховання учнівської молоді.  Учні школи під керівництвом заступника директора з виховної роботи, вчителя курсу Захист Вітчизни дотримуються традицій школи по вихованню учнівської молоді.

 Піонерська дружина школи носить ім’я колишнього учня школи, який загинув при виконанні інтернаціонального обов’язку в Афганістані Івахова Миколи.

Велика увага приділяється залученню учнів до виховної роботи. В школі діє драматичний гурток, хоровий колектив, зразковий аматорський духовий колектив, який Вам добре відомий, оскільки вже традиційно супроводжує освітянське свято для вчителів області в м. Хмельницький.  Учні постійно виступають перед батьками із творчими звітами, вітають із святами.

Професійна підготовка молоді починається ще в шкільні роки. Завдання школи – підготувати підростаюче покоління до свідомого вибору професії. Профорієнтаційна робота у Вишнівчицькій школі здійснюється під час навчально-виховного процесу: виховання трудових навичок у школярів під час прибирання території, роботи  на пришкільній навчально – дослідній ділянці, розширення знань про професії на уроках та виховних заходах. Традиційною стала співпраця між школою та Вишнівчицьким лісництвом.  Вже тричі в школі були представники Хмельницького екологічного центру та учні школи розповідали про свою роботу. В екологічних конкурсах школа займає призові місця в  районі та області.

Після напруженого навчального року вміють наші учні і гарно та змістовно відпочивати. Відвідано екскурсійними поїздками вже майже всі куточки Хмельницької , Вінницької, Закарпатської  та Тернопільської областей. Літо 2011 року найбільше запам’яталось учням через активний відпочинок. Було залучено більше 8 тисяч гривень спонсорських коштів для організації харчування та відпочинку дітей .

За ініціативи колишньої вчительки початкових класів Сас Наталії Андріївни в 1995 році 25 квітня рішенням 32 сесії районної ради школі присвоєно ім’я колишнього завуча школи Раєвського Сергія Михайловича..

Наші випускники школи залишають стіни рідної школи святкуючи традиційно  Останній Дзвоник, та випускний вечір.

Не дивлячись на те, що минає 10, 20, 30, 40, 50  років після закінчення школи, а колишні випускники із слізьми на очах повертаються в стіни рідної «альма – матері» та стають тими ж учнями, ніби і не вкривала їх скроні сивина. Наша спільна мрія — бачити своїх випускників людьми, котрі знайшли своє місце в житті, чиї прагнення досягнуті, сподівання реалізовані, мета здійснена -  людьми, котрі досягли життєвого успіху.

І пишається школа своїми випускниками, які працюють на славу держави.

 - Гончар Сергій Федорович – академік академії інженерних  наук України.

- Зінь Єдуард Анатолйович – доктор наук, професор, академік академії економічних наук України.

-  Батулінський  Володимир Денисович -  захисник міст Одеси та Севастополя, хірург – онколог.

- Сварник Іван Іванович – відомий український письменник.

- Бахмат Микола Іванович – Завідувач кафедри кормового виробництва, проректор з наукової роботи Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту. Член-кореспондент Міжнародної академії аграрної освіти. Дійсний член Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності

- Майко Володимир  - кандидат фізико – математичних наук, доцент Камянець – Подільського національного університету

- Загородний Михайло Васильович – директор з аграрних питань, директор солодового заводу, ПАТ «Оболонь»,

  За цим всім стоїть не просто збір інформації, аналіз та цілепокладання, а щоденний рутинний контроль, який дозволяє тримати в полі зору управління найважливіші питання школи, своєчасно реагувати на відхилення від норми та на негативні явища, знаходити невикористані резерви, підтримувати оптимально трудову атмосферу в колективі.

   Дотримавшись цього, своєчасно внесені корективи сприяють встановленню партнерського стилю керівництва. Проблеми обговорюються й виробляються різні варіанти рішення, з них обирається найбільш оптимальний, затверджується і в подальшому здійснюється..
     Майже двадцять років моєї долі  та Нашої школи нероздільні. У своїх роздумах про сенс життя хочу відмітити: « Школо! Любов і доле моя! Стоїш ти серед сріблястих верб, сосен, грабів, позираєш на всі боки триповерховими вікнами - очима, як пливуть попід твоїми стінами і спливають через відчинені двері нові й нові покоління… Твої стіни багато чого могли б розповісти… Проходять роки, жовтогарячі вересні змінюють буйнозелені травні, - а ти стоїш школо.  Стоїш, як вічний острівець мудрості, добра і щастя, світлої дитячої мрії, безконечної надії та віри в Людину.